Урок №20. «Царство Боже»
Кожній людині
рано чи пізно доведеться лицем до лиця зустрітись із жахливим ворогом – смертю.
Тому цілком природно, що людину цікавить її участь після смерті, і де вона
проводитиме вічність. У більшості випадків люди мають досить не виразне поняття
про Царство Небесне. Що це за Царство? Де воно? Хто живе там? І як потрапити
туди?
Наш Господь і
Спаситель навчав Своїх учнів молитися: «Нехай прийде Царство Твоє». Це означає,
що Царство Боже ще не настало, і ми маємо постійно молитися про те, щоб воно
прийшло. Все ж залишається питання: чи це реальне місце, чи уявне? Чи мешканці
Царства Небесного справжні істоти, чи безтілесні душі?
Перш за все,
ми маємо зрозуміти, що жодні науки не нададуть інформації по Царство Боже.
Єдине Боже слово може дати надійне пояснення, і ми цілком можемо довіряти
відомостям, записаних на його сторінках, людьми, які були «проваджені
Духом Святим» (2 Петра 1:21). Святе Письмо не лише надає нам інформацію
про майбутній світ, але також навчає, як нам жити сьогодні, щоб увійти в
Царство Небесне.
Втомлений
мандрівник відчуває тугу за батьківщиною, полонений зі смутком думає про
свободу і свою рідну країну, дитина, віддалена від батьківського дому дитина,
мріє повернутися туди, де народилась. І не лише люди поодинці, але й усе
людство загалом, прагне до чогось кращого. Важко знайти людину, яка була б
цілком задоволена своїм становищем. Це постійне невдоволення, прагнення чогось
кращого, глибоко закладені в людському серці, підтверджують - людство дещо
втратило і знаходиться у постійному пошуку втраченого.
Діти Божі, які
досліджують Його слово, знають, до чого вони прагнуть і що шукають. Вони
знають, «що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї
слави, що має з’явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з’явлення синів
Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто
скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю
слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж
досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі
зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» (Рим. 8:18-23).
З першої
сторінки Біблії ми дізнаємося, як на землі було влаштоване ідеальне середовище
проживання для людини. Наприкінці шостого дня творіння Сам Творець оголосив, що
все «вельми добре». Тваринний і рослинний світ вийшли з рук
Творця досконалими. Людина була створена на образ Божий і поселена в прекрасне,
досконале оточення. Вона також була досконалою
безгрішною і створення для того, щоб жити вічно. Земля і все що на ній було дароване людині.
Все створене перебувало у абсолютній гармонії з волею Божою, і всі небожителі
співали від радості.
Але це щастя
було знищене гріхом. Людині піддалася нашіптування спокусника і порушила
заповіді Божі. Тепер вона не могла більше залишатися в Едемі. Вона втратила
право на життя вічне, яким могла користуватися лише за умови послуху. Бог не
бажав мати на землі безсмертних грішників і тому позбавив людину доступу до
дерева життя. (Див. Бут. 3:22-24). Вона втратила право на володіння землею, і
ним скористався «князь світу цього».
За нового
господаря стан справ на землі скоро змінився: не залишалося більше нічого
вічного. Куди б ми не кинули оком, кругом бачимо наслідки гріха. Хвороби,
страждання, неймовірні пороки і збочення, і, врешті решт, – смерть. Все це є
прокляттям гріха, наслідком не послуху волі Божій.
З цього часу
починаються поневіряння і страждання людини. Вона втратила мир душі, чистоту
характеру, силу волі, життя вічне, свою прекрасну Вітчизну, все, окрім любові
свого Творця. Оголосивши людині, яке прокляття торкнеться землі, Бог одночасно
також оголосив, що у світ прийде Спаситель, Син Божий, щоб врятувати людство з
його безнадійного становища. Він стане другим Адамом і зробить те, що людина у
своєму грішному стані не в змозі зробити. Він поверне втрачені володіння і
життя вічне.
Щоб зробити
це, Син Божий змушений був залишити небесні оселі і всю славу неба, народитися
на землі людиною і жити в абсолютній покорі волі Божій. Щоб повернути людині
втрачену вічність, Він пішов на хресну смерть, як жертву за рід людський. У
цьому велика таємниця любові Божої. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина
Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя
вічне» (Йоана 3:16). Він так полюбив світ, який перестав любити Його,
що віддав Сина «аби знайти і спасти загинуле».
Людина
втратила здатність власними силами жити життям, узгодженим із волею Божою. Вона
не могла звільнитися від пут гріха, якими ворог поневолив її. Вона порушує
Закон Божий, що стає причиною її смерті. Христос виконав всі вимоги, порушеного
людиною Закону і тим, хто приймає Його, дає силу повернутися до Отця Небесного.
Блага вістка про спасіння, яке Бог зробив можливим для людини, називається Євангеліє
Ісуса Христа. вона проповідує в усьому світі, закликаючи людей повернутися до
Бога, отримати прощення гріхів через віру у пролиту кров Спасителя, отримати
від Нього силу жити у згоді з волею Божою, і, врешті, отримати втрачене колись
життя вічне. Все це людина може отримати завдяки вірі у Спасителя світу і Його
жертовну кров. Євангеліє – це не лише обітниця вічного життя, але й повернення
викупленим втраченого права володіти землею.
Юдеї від
Христа очікували звільнення від римського рабства та встановлення царства
Ізраїлю. Але вони не розуміли, що Царство Христа не від світу цього. Ісус не
виконав їхніх сподівань. Тому вони розіп’яли Його.
Ісус говорить: «Моє Царство не із світу
цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не
виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси» (Івана 18:36). То
де ж це царство?
Перш за все,
Боже Царство знаходиться там, де царює Господь, де Його престол. Царство Боже –
це не лише певне місце, це певний стан душі: «Бо так промовляє Високий і
Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в
святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб
оживляти серця згноблених» (Ісая 57:15).
Царство Боже
охоплює все у всесвіті, адже там все
перебуває в гармонії з волею Божою. Всюди, де керує Господь, панує світло,
радість і мир – це і є Царство Боже.
Коли ми
піднімаємо очі до неба, то бачимо Царство Боже, Його всесвіт, коли ми дивимося
на землю, то згадуємо, що вона колись була частиною Божого Царства. З того
часу, коли наші прабатьки згрішили і влада панувати над світом була передана
ворогу людському, цей світ став місцем боротьби, місцем повстання проти любові
та законів Його Царства.
Царство Боже
має, в першу чергу, народитися, рости і утвердитися в серці людини та в її
житті. Христос сказав: «Бо Божеє Царство всередині вас!» (Лука 21:17).
Бог може і хоче утвердити Своє Царство в нашому серці, але Він чекає нашого
відгуку, коли ми забажаємо все в нашому житті підпорядкувати Його волі.
Однак, ми ще
не відповіли на запитання, де будуть проводити вічність викуплені. Ісус
говорив, що бажає приготувати нам місце: «Багато осель у домі Мого Отця;
а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А
коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де
Я були й ви» (Івана 14:2,3). Де знаходяться ці оселі Отця? Чи означають
вони нові світи і планети, які Він приготує для нашого перебування? В
п’ятнадцятому уроці ми детально
розібрали питання про «тисячолітнє царство, коли викуплені будуть царювати із
Христом у небесному місті у той час, коли диявол буде скутий на землі на тисячу
років. Але що буде через тисячу років? Де будуть спасенні проводити всю
безмежну вічність? Пророк за доручення Божим писав: «Бо ось Я створю нове
небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!»
(Ісая 65:17), «І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля
проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що
сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для
чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога
з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними,
і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані
крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об.21:1-4).
З цих рядків
можна зрозуміти, що Бог має на меті обновити землю, на якій ми живемо, і
зробити її чудовим місцем проживання для людей, частиною Свого безмежного
Царства. Давид у Псалмах пише: «а покірні вспадкують землю, і
зарозкошують миром великим!» (Пс.36:11). Пророк Ісая описує подробиці
життя на землі: «І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони
виноградники, і будуть їхній плід споживати…Вовк та вівця будуть пастися разом,
і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!...
Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить
Господь» (Ісая 65:21,25). «Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть
перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше
ім’я! І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне
тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь» (Ісая
66:22,23).
В Біблії ми
читаємо про два способи, якими можна потрапити в Боже Царство: через
преображення тіла та через воскресіння тіла: «Життя ж наше на небесах,
звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого
пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все
підкорити Собі» (Фил.3:20,21). Одне і друге має на увазі не появу духа
чи якоїсь субстанції, а отримання реального тіла. Сам Спаситель воскрес з
мертвих в людському тілі. Він показав Своїм учням руки та ноги зі слідами
цвяхів і рану від списа. Він також їв з учнями (Луки 24:39-42; Івана 20:27).
У вічному
Царстві Христа житимуть реальні люди в оновленому тілі, непідвладному смерті та
тлінню. Вони будуть насолоджуватися дивовижними плодами та красою нової землі.
У Слові Божому
ми знаходимо характеристику мешканців,
імена яких записані в книзі життя. і які будуть населяти Нову Землю, з її
прекрасним містом Новим Єрусалимом. Це ті, хто були слухняні Богові і
дотримували Його Заповідей (Об.22:14), мали віру, як у батька всіх віруючих
Авраама (Євр.11:10), були лагідні (Матв.5:5). І ще – вони оновлені Божою
благодаттю внутрішньо: отримали нове серце, нові думки і почуття. «Нехай
у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!» (Филип.2:5). Нам
дається порада: «і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою
вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та
досконалість» (Рим.12:2). Щоб Бог міг нас взяти до Себе, нам потрібно
пізнавати Його волю, знати чого Він очікує від нас і якими бажає бачити нас.
Оновлення
нашого серця, почуттів та духа має відбутися вже в цьому житті: «І дам
вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого
тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я
те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та
виконувати» (Езек.36:26,27). Цю роботу оновлення виконує Дух Божий,
коли ми приймаємо вірою Ісуса Христа у своє серце. Це початок Царства Божого –
Царство благодаті. «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті,
щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євр.4:16).
Тільки благодать Божа може зробити серце людини місцем, де Христос житиме Своїм
Духом.
З приходом
Христа буде встановлене Царство слави, в якому ті, хто надбали христоцентричний
характер, отримають нові безсмертні тіла, здатні жити вічно в присутності
Божій.
Пророки та
апостоли намагалися описати ту славу і красу, яка очікує викуплених. Але наша
мова неспроможна описати все те, що Бог приготував своєму народу, бо «чого
око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував
був тим, хто любить Його!» (1 Кор.2:9).
Маленький
хлопчик з дуже бідної родини часто зупинявся біля вітрини магазину іграшок.
Інколи він до болю притискав голову до скла вітрини, щоб краще роздивитися їх,
і щоразу повертався додому лише з одними мріями, бо батьки були надто бідними,
щоб купувати йому іграшки. Одного разу, переходячи вулицю, хлопчик задумався і
не звернув уваги на автомобіля, який
наближався до нього, і потрапив в лікарю. Коли він лежав там у чистій
кімнаті, на білій постелі, медсестра принесла
йому іграшкових солдатиків. Він протягнув руку, спочатку нерішуче, а
потім сміливіше і, нарешті, доторкнувся
до іграшки і з полегшенням сказав: «Скла не має». Не було того скла, яке
розділяло його від іграшок, коли він стояв біля вітрини магазину. Там він міг
лише розглядати жаданий скарб, а тепер він тримав його в руках.
Так колись
буде і з нами: «Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але
потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний
я» (1 Кор.13:12), «Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової
землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13), «І пошле Анголів Своїх Він із
голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від
кінців неба аж до кінців його» (Матв.24:31), «А царство, і панування, і велич
царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде
царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні»
(Дан.7:27).
Чи будемо – ви
і я – в тому Царстві слави?
