Урок №5. «Вік атома - чим він закінчиться?»
Усім нам
властиво цікавитися майбутнім. Що приховує завіса майбутнього? Людина може
пишатися своїми досягненнями та відкриттями, може передбачати різні
астрономічні та природні явища, але самий мудрий з людей не може сказати, що
його очікує завтра, чи в майбутньому.
Пророк Ісая
багато років тому писав: «Хай підійдуть і нам розкажуть, що трапиться!
Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце на те покладемо й пізнаємо їхній
кінець, або сповістіть про майбутнє. Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо
ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і
разом побачили». (Іс. 41:22-23).
Тільки
всемогутній Бог може передбачити майбутнє. Він передав нам Своє слово, яке
записане в Біблії, щоб ми мали інформацію про майбутні події, і знали, як до
них приготуватись. Ці події не описані таємничою мовою, яка давала б підставу
тлумачити як завгодно. Ні, Його слово донесено до нас в простоті та в точності,
і написано зрозумілою людською мовою. Тому Господь пропонує нам самостійно
дослідити та перевірити Його слово. Він говорить: «Пам`ятайте про давнє,
відвічне, бо Я Бог, і не має більше Бога, й нікого, як Я, що звіщає кінець від
початку, і наперед – що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться і
всяке жадання Своє Я вчиню». (Іс. 46:9-10).
Пророцтва, що
виконались, найкраще свідчать про божественне походження Святого Писання. Тому
Ісус Христос і використовував їх, щоб зміцнити віру учнів: «Уже тепер вам
кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я» (Івана13:19).
Автори Святого
Писання, «проваджені Святим Духом» (2Петра 1:21), зосереджують
нашу увагу на вагомих доказах пророчого слова. «Хіба здавна Я не розповів
був тобі й не звістив?» (Іс.44:8). «І ми маємо слово пророче
певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника у темному
місці…» (2Петра 1:19). Ці слова пропонують нам спостерігати, як
пророцтва стали історією. Жоден історик не здатен написати історію перш ніж
події відбудуться. Але, що не можливо людині, те можливо для Бога. В Його слові
ми знаходимо не мало пророцтв, записаних за сотні, тисячі років до їхнього
точного виконання, підтвердженого історією.
Пророцтва про Єгипет
Багаточисельні
історичні пам"ятники історії свідчать, що в давнину Єгипет був цивілізованою
країною з високим рівнем культури. Це була країна з розвиненим сільським
господарством. Література, поезія та проза були відомі далеко за межі Єгипту,
вчені славились своїми пізнаннями в області хімії та медицини. Єгипетські
пам"ятники мистецтва та архітектури збереглися до наших днів. Вплив Єгипту
поширювався в ті часи на весь стародавній Схід.
Але прийшов
час, і ця високо розвинена культура прийшла в занепад і відійшла в небуття.
Ніхто не наважився би передбачити це в той час, коли Єгипет знаходився на
вершині своєї cлави. Але Бог через пророка написав: «…оберну єгипетський
край на поруйновані руїни…», «З-проміж царств воно буде найнижче, і не
підійметься воно понад народами…». (Єзек. 29:10,15).
Свідоцтво про Тир
Три тисячі
років тому на березі Середземного моря проживала народність фінікіян, які мали
широкі торгівельні зв’язки з навколишнім світом. Комерційним центром Фінікії та
всього Сходу було місто Тир, що знаходилось на березі Середземного моря. На
протязі багатьох років жителі цього торгівельного центру відкидали застереження
Боже та продовжували поклонятися Ваалу та Астарті. Вкінці-кінців, Бог посилає
місту попередження: «…Ось Я на
тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі… І
понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і
оберну його на голу скелю.., і пізнають вони, що Я – Господь» (Єзек. 26:3-6).
Перша частина
цього пророцтва збулася, коли вавилонський цар Новуходоносор після
тринадцятирічної облоги здобув Тир і зруйнував його до основ. Але через 70
років Тир був відбудований. На цей раз відважні фінікіяни прийняли рішення
збудувати свою столицю не на самому березі моря, а на острові, що знаходився на
відстані півмилі від берега. Через 200 років Олександр Македонський завоював
Фінікію. А от місто Тир, розміщене на
острові, здобути не вдалось. Та для молодого полководця не існувало перешкод.
Він наказав спорудити насип від берега до острова, використовуючи для цього
будівельний матеріал зруйнованого старого Тиру, що знаходився на березі.
Пройшовши по насипу, війська Олександра підступили до міста, здобули його та
зруйнували. Таким чином буквально виконалось те, що Бог передбачив через Своїх
пророків, та повелів записати про ці події на сторінках Святої Книги.
«Величний Вавілон»
Вавілон
ввійшло в історію, як одне з самих могутніх міст-держав. Його підвісні сади
відомі, як одно з семи чудес світу. Коли Вавілон перебував у розквіті своєї
могутності, Бог через пророка сказав, що це велике місто буде зруйноване та
спустошене.
«І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном. І мітлою вигублення
позамітаю його, говорить Господь Саваот!», «Не буде назавжди заселений він,
нізамешкалий зроду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не
спочинуть з своєю отарою…» (Іс.14:23, Іс.13:20).
По словам
пророка: «І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям і
посміхом, - і в ньому мешкання не буде!» (Єрем. 51:37). З того часу, як
це пророцтво було записане, пройшло дві з половиною тисячі років. Археологи та
мандрівники, відвідуючи долину річки Євфрат, підтверджують, що передбачення
Бога про зруйнування Вавилона з точністю збулося.
Книга пророка Даниїла
Видатні
археологи визнають, що книга Даниїла дає правдиву інформацію про Вавилон, і
могла бути написана тільки в період повного розквіту Вавилона, а ніяк не на
сотні років пізніше. Пройшов той час, коли критики Святого Писання вважали, що
події описані у Старому Заповіті неправдоподібні. Тепер з кожним роком все
частіше підтверджується, що ця древня Книга дає цінні історичні відомості.
Встановлено, що Вавилон був великим містом, навіть по нашим сучасним міркам.
Легендарні висячі сади та казкові палаци дійсно існували. Цар Валтасар, про
якого згадує Даниїл, дійсно історична особа. Серед руїн знайдено царський
палац, з банкетним залом, в якому могло розміститись одночасно тисяча людей.
Пророк Даниїл
був юдеєм. Він був взятий в полон в юнацькому віці, під час походу царя
Новуходоносора, і приведений у Вавилон, де і дожив до глибокої старості. Перебуваючи
в полоні, Даниїл зберіг вірність своєму Богу, Творцю неба і землі, не дивлячись
ні на що, навіть тоді, коли смерть заглядала йому в вічі. У Вавилоні Даниїл
отримав добру освіту і займав відповідальну посаду серед мудреців при дворі
вавилонських царів.
На четвертому
році полону Даниїл потрапив у небезпеку. Царю приснився сон, який дуже його
схвилював, але вранці, прокинувшись, цар не зміг пригадати що він бачив в
вісні. Вавилонські мудреці не змогли розтлумачити царю його сон, і цар наказав
знищити всіх мудреців, серед яких був і Даниїл. Але Даниїл не розгубився і
звернувся по допомогу до Небесного Бога, Якому вірно служив. І Бог відкрив те,
що для царя було таємницею.
Даниїл
об"явив: «Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя
Новуходоносора про те, що буде в кінці днів»
(Дан. 2:28), «Ти, царю. Бачив, аж ось один великий бовван, - бовван
величезний. А блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був
дуже страшний. Це бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та
рамена його – зо срібла, нутро його та стегно його – з міді, голінки його – з
заліза, ноги його – частинно з заліза. А частинно з глини. Ти бачив, аж ось
відірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та глини, - і
розтрощив їх. Того часу розторощилось як одне.., а камінь, що вдарив того
боввана, став великою горою, і наповнив усю землю» (Дан. 26:31-35). І далі
Даниїл дає пояснення сну: «Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав
царство, владу й міць і славу… Ти – голова, що з золота!» (вірш 37, 38).
Яке порівняння
могло краще відповідати вавилонському царству серед інших царств світу, як
золота голова! В іншому місці пророк називає Вавилон «краса царств,
пишнота халдейської гордости».
Як би Даниїл не бажав запевнити Новуходоносора, що його царство буде
стояти вічно, він не міг сказати цього. Бог відкрив йому свій план, і Даниїл,
не рахуючись з тим, які будуть наслідки особисто для нього, виявив царю Божу
волю: «А по тобі постане інше царство, нижче від тебе» ( вірш 39).
Пройшло 67
років після того, як це пророцтво було дане, і Мідо-Перське військо оволоділо
Вавилоном і всіма його багатствами та землею. Під керівництвом таких
правителів, як Кір і Дарій, Персія поширила свій вплив на 127 областей, від
Ефіопії і аж до Індії. Хоча Мідо-Персія і володіла більшою територією ніж
Вавилон, та славою і багатством своїм не могла зрівнятись з величчю могутнього
міста-держави, як срібло не може зрівнятися з золотом.
Далі порок
продовжує: «… і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над
усією землею» (вірш 39). Тут наголошується на завоювання ще більших територій третім царством.
Олександр Македонський переміг Персію, повністю розгромивши її сили в 331 році
до Р. Хр. Олександр переніс центр світового правління з Азії до Європи. Він
помер на 34 році життя, і його монархія розпалась. Міжосібні війни
продовжувалися багато років. В 168 р. римські легіони розбили повністю грецькі
війська, і з цього часу панування над цивілізованим світом перейшло до Риму. «А
царство четверте буде сильним, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і
воно стовче й розіб`. Як залізо, що все розбиває» (вірш 40).
Падіння Римської імперії
Римським
імператорам не було суджено правити світом вічно: «А що ти бачив ноги та
пальці частинно з гончарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене
царство, і в ньому буде трохи залізної міці. Бо ти бачив залізо, змішане з
глейкою глиною. А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, той частина царства
буде сильна, а частина буде
ламлива» (вірш 41,42).
Історія
підтверджує точне виконання цих слів. Між 351 та 476 рр. після Р. Хр. Європа
пережила «велике переселення народів». Войовничі племена із Північної та
Східної Європи рушили на Рим, який в той час був схожий на помираючого велетня.
Вони захопили всі володіння Риму, звідки і взяли початок сучасні держави
Західної Європи.
«А що бачив ти залізо,змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть
людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не
змішується з глиною» (вірш 43).
На протязі
багатьох століть неодноразово проводилися спроби об’єднати Європу, - Карл
Великий, Карл П"ятий, Наполеон, Вільгельм Другий, Гітлер, – і все
безрезультатно. Угоди, союзи, шлюби між головами держав теж не сприяли
об"єднанню. Причину цього ми знаходимо в пророцтві, яке говорить, що царства «не
будуть прилягати один до одного». Господь у Своєму Слові передбачив, що
люди не збудують п’ятої світової держави.
Майбутнє всесвітнє царство.
Що очікує нас
у майбутньому? Пророк дає і на це відповідь: «А за днів тих царів
Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде
віддане іншому народові. Воно потовчить і покінчить усі ті царства, а само буде
стояти навіки. Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь, сам. не руками, і
потовк залізо, мідь, глину, срібло, золото. Великий Бог об`явив цареві те, що
станеться потім, і певна його розв`язка!» (вірш 44,45).
В минулому ми
бачили, як золотий Вавилон, безжалісна Мідо-Персія, культурна Греція та
залізний Рим всі виконали свою роль, визначену для них в пророцтві і зійшли зі
сцени. Ми живемо в часи «розділених» царств, зображених пальцями боввана.
Наступна дія в великій світовій драмі – встановлення вічного Царства Христа,
яке наповнить всю землю і буде стояти вічно.
Ми перерахували
тільки декілька з багато чисельних дивовижних пророцтв Святого Писання, які
виконались з великою точністю. Це зміцнює віру у Слово Боже і викликає бажання
більш ближче познайомитись з цією чудовою книгою, такою давньою і в той же час
такою сучасною. Пророцтва, які збулися в минулому, є доказом того, що пророцтва
про майбутнє теж збудуться. І ті, хто стовідсотково впевнені в обітницях Божих
і терпеливо очікують їх виконання, скоро будуть насолоджуватись життям в кращій
країні і в місті більш величнішому та славному ніж древній Вавилон.
