Урок №13. «Походження зла»
Чому на нашій
прекрасній планеті так багато страждань, бід, хвороб, горя? Чому в світі
стільки ненависті та зла? В чому причина? Чи не хвилюють вас ці питання
сьогодні?
Іноді люди в
усьому звинувачують Бога. Але в Слові Божому ми читаємо: «Усяке добре
давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема
переміни чи тіні відміни» (Якова 1:17). Бог – джерело світла, життя та
любові, джерело миру, радості та добра. І навіть після того, як люди відійшли
від Бога, «не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам
із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії
14:17).
Якщо Бог дарує
тільки добро, то звідки появилося зло?
Писання
говорить, що боротьба між добром та злом є боротьбою між істиною та неправдою,
що ця боротьба ведеться здавен і розпочалася на небі. Деякі анголи повстали
проти Бога і Його правління: «І сталась на небі війна: Михаїл та його
Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися,
і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж
стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він
додолу, а з ним і його анголи були скинені»
(Об.12:7-9).
Таким чином
сили зла опинилися на нашій планеті. Вони в усі часи прагнули відвернути увагу
людей від Бога і вселити в їхні серця дух непокори, невдоволення і повстання
проти Нього.
Існує багато
різних думок про диявола. Більшість людей, які в розмові використовують його
ймення, знають про нього дуже мало. В попередньому тексті говориться, що сатана
це особистість. Його ім’я: диявол і сатана означають – спокусник та не
правдомовець. Район його теперішніх дій – планета Земля , його помічники –
анголи.
Господь у
Своєму слові дає пораду: «Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви
стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла,
але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти
піднебесних духів злоби» (Еф. 6:11-12). В цих словах ясно сказано, що диявол
і його анголи є частиною світу духів. В той же час, вони приймають активну
участь в справах матеріального світу.
В Святому
Писанні Бог нам відкриває про походження диявола: «І було мені слово
Господнє таке: Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й
скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости,
повен мудрости, і корона краси. Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий
дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і
онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок
твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені. Ти
помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред
огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення,
аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Через велику торгівлю твою твоє
нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був
ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого
каміння. Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість
через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на
тебе» (Езек. 28:11-17).
Тут доволі
детально описане походження сатани. Зверніть увагу, що він на початку був «печать
досконалости, повен мудрости, і корона краси», «помазаний Херувим хоронитель».
Він ходив перед Божим лицем у небесних палатах,
де «Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах»
(Пс.10:4). Він був створений досконалим. Але в серці його зародилось
беззаконня, тобто, не бажання підкоритися Божому Закону.
Декого може
здивувати те, що для опису сатани в Святому Писанні використано образ тирського царя. В цьому не має нічого
дивного, так як діяльність царя тирського нагадує діяльність сатани, який і був
рушійною силою цього царя.
Описуючи
падіння цього величного ангола пророк в розпачі вигукує: «Як спав ти з
небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику
людів! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих
поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,
підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до
найглибшого гробу!» (Іс.14:12-15). Порівнюючи цей опис з вище
приведеним в Об.12:7-9, приходимо до висновку, що після вигнання з неба
«Херувим хоронитель» став сатаною. Він хотів стати рівним Богові, він заздрив
славі і силі Творця. Використавши свою силу та мудрість на зло, він звів
багатьох анголів і переконав їх прийняти участь в його повстанні проти Бога. В
наслідок цього він разом зі своїми анголами був вигнаний з неба. Христос
говорив: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка» (Лука
10:18). З того часу земля стала полем його діяльності і місцем битви
між добром та злом, істиною та неправдою.
Писання
говорить про сатану, що він спокушує весь всесвіт і зводить його неправдою.
Тому нам не важко зрозуміти, чому багато людей нашої планети приймають його за
когось іншого, зображають його з копитами рогами та хвостом. Це повністю
суперечить портрету сатани, який дає Біблія. Він має силу та здатність приймати
вигляд когось іншого: «І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом
світла!» (2Кор.11:14). Тому апостол Павло застерігає: «щоб нас
сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми» (2Кор.2:11).
Про здатність
змінювати свою зовнішність та зводити неправдою людей наголошується з перших
сторінок Святого Писання. Щоб захопити
дану Богом людині владу, диявол з’явився перед Євою в образі змія, який сказав:
«Чи Бог наказав?» (Буття 3:1).
Він поставив це запитання жінці, щоб в її серці зародився сумнів до слів
Божих. Коли вона засумнівалась, диявол підмінив істину неправдою. Бог сказав: «В
день їди твоєї від нього ти напевно помреш», а воріг говорить: «Умерти
не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі
розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Буття 3:4-5). Але
замість того, щоб стати богами, ми бачимо, що люди часто втрачають навіть свою
людську гідність. Замість того, щоб ніколи не вмирати, люди стали помирати
завжди і всюди, і ніхто не може уникнути цієї участі.
Ісус прямо
вказав на те, що родоначальником всякої неправди і всякого зла є сатана і, що
на даний час він є господарем нашого світу: «Він був душогуб споконвіку,
і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить
зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44), «… надходить
князь світу цього, а в Мені він нічого не має» (Івана14:30), «… засуджений князь світу» (Івана 16:1), «Князь світу цього буде
вигнаний звідси тепер» (Івана 12:31). Таким чином Христос визнав, що володіння, які
були дані Адамові та Єві їхнім Творцем, тепер знаходяться в руках цього
бунтівного ангола, який бажав зайняти місце Бога. Про це також ясно свідчить
історія спокушення Христа в пустелі, в дні Його земного життя: «І він
вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це
передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все
буде Твоє!» (Лука 4:5-6). Якщо диявол має таку владу на землі, то
виникає запитання: чому тоді Бог створив його?
Бог не створив
диявола. Він створив прекрасного ангола, вільного, зі здатністю вибирати, що
йому подобається. З такими ж якостями Бог створив і людину, і ми не хотіли б
втратити ці якості. Що ж спонукало щасливого херувима повстати проти свого
Творця? Ми не можемо зрозуміти причину цього. Якби причину виникнення гріха
можна було б зрозуміти та пояснити, то
гріх можна було б виправдати. Але для гріха не має ні пояснення, ні
виправдання. Бог не визнає іншого
служіння, окрім служіння любові, тому що Він Сам Любов. Нікого не можливо
заставити любити. Те, що нав’язується, не може бути любов’ю. Любов повинна
виникнути на підґрунті вільного вибору. І Бог виявив Свою любов тим, що надав
нам цей вільний вибір. Тепер Він надає всьому всесвіту можливість
спостерігати, до чого приводить не
правильний вибір. Але Бог не є простим спостерігачем за тим, як зло прогресує.
Щоб вирішити проблему гріха, Він послав на нашу землю Свого Сина: «… хай
ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він! Хто
чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з’явився
Син Божий, щоб знищити справи диявола» (1Івана 3:7,8).
Писання
пояснює, яким чином Христос руйнує справи диявола. «А що діти стали
спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити
того, хто має владу смерти, цебто диявола,» (Євр.2:14), «Так бо Бог полюбив
світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув,
але мав життя вічне» (Івана 3:16).
Сатана
переможений ворог. Христос переміг його
Своїм самозреченим життям заради людства, Своєю смертю на хресті та Своїм
воскресінням. Але сатана ще не знищений ворог. Він має доступ до кожної людини,
тому кожний віруючий, щоб отримати вічне життя, повинен постійно перебувати в
боротьбі з силами зла. Велика боротьба між Христом та сатаною розпочалася на
небі, потім перенесена на землю і зосередилась навколо людини. І тому, Господь
присвятив Своє життя, щоб спасти людину, в той час, як диявол прагне знищити її
та звинуватити в цьому Бога. Кожна людина знаходиться в центрі боротьби між
добром та злом, і тут не має нейтральної полоси. Спаситель говорить: «Хто
не зо Мною, той супроти Мене» (Матв.12:30). Кожному з нас дана можливість вибирати – на
чиїй стороні ми бажаємо бути. Апостол Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що
кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або
гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Рим.6:16).
«Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!» (Лука 19:10). Він бажає спасти людину не тільки від вічної загибелі, але і повернути їй
втрачений рай. Він прийшов, щоб спасти нас від гріха та всього, по пов’язує нас
з гріхом, і повернути нам славну спадщину синів та дочок Божих.
Зло не завжди
буде існувати в світі. Пануванню стани покладена межа. Ми читаємо в Об.12:12: «Горе
землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що
короткий час має!» День суду для диявола та його анголів був
призначений ще зпочатку. І люди, які продовжують добровільно жити під його
владою, будуть мати ту саму участь, що і воїнство зла. До них одного разу
будуть сказані слова, записані в Євангедії від Матвія 25:41: «Ідіть ви від
Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований».
Доля диявола
вирішена, але ми живемо в світі, де ще панують сили зла і ми є об’єктами
постійних їхніх нападок. Щоб встояти проти спокус цих сил і уникнути їхньої
участі, нам дається порада: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол
ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Петра 5:8). І апостол Яків теж
радить: «Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від
вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні,
та серця освятіть, двоєдушні!» (Як.4:7,8).
Щоб
протистояти всім нападкам лукавого, Господь вказав нам на вірні засоби,
використовуючи які ми можемо отримати над ним перемогу. Одним із цих засобів є
молитва: «А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього
день і ніч» (Лука 18:7). Інший засіб - це Слово Боже. Цей засіб був даний
людині ще в раю, але вона не скористалася ним, повіривши словам спокусника.
Христос, живучи на нашій землі, постійно
використовував Слово Боже для боротьби з ворогом. Особливо яскраво ми можемо
побачити це під час перебування Ісуса в пустелі, коли диявол випробовував
його. Христос опирався на Слово Боже і
говорив: «Так написано». І сатані нічого не залишалося , як відійти від Нього.
Ця ж зброя пропонується і нам в посланні до Ефесян 6:17: «Візьміть і шолома
спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже». Ще однією могутньою зброєю в
боротьбі зі злом та гріхом є віра. «А оце перемога, що світ перемогла, віра
наша» (1Івана 5:4).
Який же кінець
цього вселенського бунтівника, який підбурює всіх людей чинити зло та гріх? В
Писанні біографія стани закінчується його знищенням. «Коли ж скінчиться тисяча
років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. І вийде він зводити народи, що
вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число
їхнє як морський пісок. І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих
та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх» (Об.20:7-9). В наступному
розділі Іван бачить слідуючу картину: «І бачив я небо нове й нову землю, перше
бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто
святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як
невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу,
який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом
Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде
вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! І
сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що
слова ці правдиві та вірні!» (Об.21:1-5).
Велика
вдячність Богу за Його дивовижну любов та милість, завдяки яким ми маємо
можливість вибрати шлях, що веде до життя вічного, бути назавжди вільним від
диявола, від гріха, від смерті і жити вічно на оновленій землі.
