Урок №7. «Історія в пророцтвах»
Письменник
Шекспір порівнює світ з театральною сценою. Уявіть собі, що ви знаходитися в
великому глядацькому залі, і на сцені розгортається драма світових подій.
Сценарій був підготовлений, під Божим керівництвом, пророком Даниїлом,
державним діячем Вавилонського царства, та записаний в сьомому розділі книги
пророка Даниїла. Не забудьте, що сценарій був написаний за багато років до
того, як події відбувалися, і тому ми з повною впевненістю можемо сказати, що
описане в цьому розділі є попереднім переглядом світової історії.
Цей попередній перегляд починається з 540 року
до Р. Хр., в перший рік вавилонського царя Валтасара. З перебігом історичних
подій, ви побачите, як повстають та падають чотири великих держави
стародавнього світу, як діє особлива духовна влада, і як відбудеться остаточний
суд над нею. І, на кінець - передача
правління світом Царю царів, Ісусу Христу.
Завіса
підіймається. В глибині сцени ви бачите велике море. Сильний вітер дує з усіх
боків, підіймаючи великі хвилі над морським простором, і з цієї бурхливої
водяної безодні один за одним виходять чотири звіра.
Перший звір,
що вийшов з моря, схожий на лева. Він виходить з царською величчю. У нього
чотири орлиних крила, що вказує на швидкість пересування. Ви спостерігаєте за
ним і бачите, що крила його вирвані, і йому дано людське серце, тобто втрачає
свою міць.
Потім
з’являється великий ведмідь, який має між зубами три ікла (в іншому перекладі –
три ребра). Йому сказано: «Уставай, - їж багато м`яса!». Це
кровожерний звір.
Після нього з
води виходить пантера з чотирма головами та чотирма пташиними крилами і швидко
рухається по сцені. Ми чуємо голос, який говорить, що «дана йому влада».
Далі події
змінюються і на сцену світової історії виходить четвертий звір, «страшний
і грізний, та надмірно міцний, і внього великі залізні зуби. Він жер та
торощив, а решту своїми ногами топтав, і він різнився від усіх звірів, що були
перед ним, і мав десять рогів» (Дан.7:7).
Чи зауважили
ви, що попередні тварини, зігравши свою роль, сходять зі сцени, а четвертий
звір залишається на сцені до кінця. Але, все ж таки, в його зовнішності
відбуваються деякі зміни: серед десяти рогів виростає «ріг інший, малий»,
який має «очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі». При цьому з попередніх десяти рогів три «були
вирвані з коренем».
Далі події
переносять нас до зали суду. Місце судді зайняв «Старий днями».
Від Нього виходить слава, яка нагадує вогняну річку. Тисячі стоять перед Ним,
розгортаються книги, і розпочинається суд. Рішенням суду у звіра з малим рогом
відібрана влада і передана Сину Людському. Про Нього сказано: «Панування
Його – панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване»
(Дан.7:14). Цим закінчується попередній перегляд історії світу.
Ми маємо повне
право просити про пояснення цих подій та символів. І нам не приходиться довго
шукати пояснення, воно дане в наступних віршах цього ж сьомого розділу книги
Даниїла. «Ці великі звірі, що їх чотири, - це чотири царі встануть з
землі» (вірш 17). Таким чином нам стає зрозуміло, що ці чотири звіра
символізують чотири великі держави, що панували в стародавньому світі. Назви їх
ми знаходимо в історії: Вавилон, Мідо-Персія, Греція та Рим. Море, з якого вони
вийшли, означає народи (Об. 17:15), а
вітри, що приводять в неспокій море, – війни та збройні конфлікти
(Єрем.25:32,33).
Ця драма, як
вже було наголошено, розпочинається в 540 році до Р. Хр. за часів Вавилонського
царства. В 538 році Вавилон (лев), що царював, був переможений Мідо-Персією,
яка зображена ведмедем. Ця держав, в свою чергу, була переможена в 331 році
Олександром Македонським, царство якого зображене швидкою пантерою. Цей звір
мав чотири голови. Це символізує те, що
після смерті Олександра Македонського держава була розділена між чотирма його
генералами, що привело до ослаблення Греції і вона стала об’єктом нападу зі
сторони іншої держави, яка виросла на березі Тибра. Це був залізний Рим, який
завоював Грецію, і перевершив своєю силою та міццю всі царства, що передували
йому. Римська держава – спочатку поганська, а потім з’єднана з духовною,
церковною владою – буде існувати до кінця історії, коли сам Бог буде судити
звіра та знищить його.
Найцікавіший
для нас «малий ріг», який виріс серед десяти рогів четвертого звіра. Рим мав
успіх в пануванні над світом на протязі 500 років. Потім войовничі народи
Північної та Східної Європи частими і нищівними набігами ослабили Рим, що
привело до розділення Римської імперії на десять частин, які символічно
зображені десятьма рогами звіра.
Під час цих війн
та сутичок в Римі зросла нова сила – влада Папи. Поступово Римська імперія, яку
очолив Папа, встановила своє панування над всіма народами. І тільки три
народності чинили опір Риму. Це були герули, вандали та остготи, що захопили
Італію, Північну Африку та узбережжя
Адріатичного моря. Ці народності
були буквально стерті з лиця землі, «були вирвані з корнем», як
говорить пророцтво. А сім народностей, що залишились, поклали початок сучасним
державам Західної та Південної Європи.
Нам дана
можливість ближче познайомитись з діяльністю «малого рога». Про нього
говориться: «І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить
святих Всевишнього, і буде думати змінити свята та права, і вони віддані будуть
у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу» (Дан. 7:25). В
цих словах дана характеристика папської влади, а також вказано на тривалість її
діяльності.
Який же
характер «малого рогу»?
Ми читаємо: «І
ось у того рога очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі» (вірш
8). Папа, на відміну від керівників всіх інших держав, мав не тільки
світську, але й духовну владу. Він є незалежним, абсолютним монархом і посягає
на таку владу, яка межує з богохульством. Під час церемонії коронації Папи, на
його голову одягають потрійну корону, яка вказує, що він є царем неба, землі та
шеолу, а також наголошують, що він –
«батько правителів та царів, верховний суддя всесвіту, намісник Господа Ісуса
Христа, нашого Спасителя на землі». Ferraris, Ecclesiastical Dictionary,
article «Popes».
В папському
циркулярі за 20 червня 1697 р. папа Лев ХІІІ писав: «На цій землі ми займаємо
місце Всемогутнього Бога». The Great Encyclical Letter of Leo XIII, page 304.
В пророцтві,
яке ми розглядаємо, вказано на дві сторони діяльності папської влади: по-перше,
вона переслідує «святих Всевишнього», і по-друге, вона виступає
проти Закону Божого.
Історія
підтверджує, що папи вели справжню війну
проти тих, хто не визнавав їх богохульного вчення, яке суперечило Святому
Писанню. Мільйони людей загинули за свою віру. Це все папство робило в ім’я
Боже, щоб зміцнити свою владу. Богослови римської церкви доказують, що
переслідування та знущання над непокірними, були законні, і що видаючи на
смерть «єретиків», вони служать Богові.
В католицькому
журналі «Western Watchman» (December 24, 1908) написано: «Церква переслідувала
людей. В Франції та Іспанії протестанти були гонимі при повному сприянні
церковної влади. Ми завжди оправдовували гоніння на гугенотів і іспанську
інквізицію… Коли вона (церква) вважає доцільним використання фізичної сили,
вона використовує її».
Вивчаючи
історію церкви, ми знаходимо, що католицька церква внесла зміни в Закон Божий.
Пророцтво говорить, що «малий ріг» буде «думати позмінювати
свята та права (в інших перекладах – «закон»), і церква дійсно
зробила зміни в десятьох Божих заповідях. Друга заповідь, яка наголошує: «Не
роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі,
і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм…» (Вихід 20:4,5)
- була усунута. Четверта заповідь, яка вказує людям про суботній день, який Бог
поблагословив та освятив (Вихід 20:8-10) була змінена, хоча на те не було
ніяких вказівок зі сторони Бога, перенесенням святкування на перший день тижня
неділю. Римо-католицька церква визнає, що вона зробила ці зміни в заповідях і
мала на це право. Наступні слова авторитетної особи підтверджують це:
«Питання:
Які у вас докази, що церква має право встановлювати свята та святі дні?»
«Відповідь:
Це сам факт перенесення святкування з суботи на неділю, з чим згідні і
протестанти, … оскільки, святкуючи неділю, вони визнають владу церкви
встановлювати свята та вимагати дотримуватися їх». An Abridgement of the Christian Doctrine by Rev.
Henry Tuberville, D. D., page 58.
Тепер нас цікавить
питання, як задовго папство мало цю владу? Пророцтво говорить: «… і вони
(святі та закон) віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і
половини часу» (Дан. 7:25). Цей
вислів не зрозумілий нам, тому ми повинні знайти йому пояснення.
Згідно
написаного в Дан. 7:25 «… і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу»,
«час» означає рік, а вираз «до одного часу, і часів і половини часу» означає
три з половиною роки, що відповідає 42 місяцям або 1260 дням (див. Об.13:5;
12:6), якщо рахувати по 30 днів в місяці, як рахували євреї.
Досліджуючи це
пророцтво потрібно пам’ятати, що в пророчих книгах Біблії день означає рік
(Числа 14:34, Єзек. 4:6). З цього випливає, що «малий ріг», згідно пророцтва,
буде мати необмежену владу над життям святих
та Законом Божим на протязі 1260 років, і після цього його влада буде зломлена, хоча і не знищена.
В 533 році
імператор Юстиан надав Папі Римському необмежену владу в Східній частині
Римської імперії. Але цей указ міг вступити в силу лише в 538 році, коли були
переможені та знищені основні вороги папства – остготи. З цього часу
розпочалося повне панування Римських Пап над релігійним та світським життям.
Якщо ми візьмемо 538 рік за рік відліку, то 1260 років нас приводить до 1798 року
(538+1260=1798).
Що ж відбулося
в цьому році?
На цей час
авторитет папської влади вже був підірваний реформацією. В 1798 році французька
армія вступила в Рим, взяли в полон голову католицької церкви та відправили
його в заслання. Здавалося б, що це
завдано смертельного удару по церкві, яка на протязі багатьох століть мала
необмежену владу. Але влада папства не була знищена. В Об. 13:3 записане
пророцтво: «А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана
смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!»
Згідно
пророцтва в сьомому розділі книги Даниїла, пророчий період 1260 років приводить
нас в переддень суду. Суд винесе вирок «малому рогові»: «і скинуть його
панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця. А царство, і панування, і
велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство
буде царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні»
(Дан.7:26,27).
В пророчому
видінні Даниїлу був показаний сценарій
земної драми ще за чотириста років до Р. Хр. Кожен етап цього пророцтва
відобразився в історії землі, як факт, що збувся. І ми з вами живемо в час,
коли повинен відбутися останній акт цієї драми.
Думка про те,
що ми живемо в кінці земної історії, повинна спонукувати замислитись нас про
особисте життя В якому стані будемо ми,
коли завіса відкриється? Будемо ми серед тих, хто назавжди загине у вогні, чи будемо серед «святих
Всевишнього»? Часу залишилось дуже мало, і кожен повинен зробити свій вибір, на
чиєму боці він бажає бути.
Пам’ятайте, що
у вашому розпорядженні тільки сьогоднішній день. Для багатьох це останній день,
коли вони можуть прийняти правильне рішення. Багатьох завтрашній день не
застане живим. Тому не зволікайте зі своїм рішенням, не відкладайте його на
завтра. Визнайте сьогодні Ісуса Христа своїм Господом, станьте рішуче на Його
сторону!
