ЦЕРКВА АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ Чернівці - "ЦЕНТР"

Вівторок, 19.03.2024, 11:31

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | урок № 3 | Реєстрація | Вхід

Урок №3. «Встану, й піду я до батька свого...»

Чи задоволені ви своїм життям? Дуже часто ми задовольняємося обмеженим колом власних інтересів, егоїстичними досягненнями, байдуже сприймаємо страждання інших, задоволені своєю формальною релігією і не відчуваємо ані найменшого бажання стати кращими. Але приходить момент, коли совість звертає нашу увагу на те, що з нашим життям не все гаразд. Зовні все може видаватися непоганим. До наших послуг всі досягнення науково-технічного прогресу, достаток, розваги, і ми лестимо собі надією, що будуємо кращий світ. Однак, десь на дні людського серця залишається невдоволення, відчуття порожнечі, браку чогось неусвідомленого. Такі хвилини трапляються у житті кожного. Це загальне переживання людства, що спонукає до активного пошуку рішення проблеми.

Чому людина не відчуває повного задоволення? Можливо вона втратила щось, без чого не може бути цілком щасливою? Вся історія людства є ніщо інше як безкінечний пошук чогось кращого, більш досконалого, вічного, аби збагнути, де і коли розпочався цей пошук, ми звертаємося до древньої Книги, у якій записані усі переживання людини з часу її створення. Ця древня Книга-Святе Письмо, Біблія, і в ній ми віднайдемо відповіді на питання, що нас цікавлять. До того ж, в ній вказано шляхи подолання даної кризової ситуації.

Перші сторінки Біблії повідомляють нам те, як з’явилася людина на землі. Вона була створена «на образ Божий» (Бут. 1:27). Це вказує не стільки на зовнішність людини, скільки на її духовні якості. На відміну від усіх живих істот людина може мислити, робити висновки і усвідомлено приймати рішення. Для життя вона наділена не інстинктами, а розумом. Людина також була створена з потребою любити і спілкуватися з подібними до себе. Бог створив для Адама жінку, «помічницю, подібну до нього» (Бут.2:18). Щоб задовольнити духовні потреби людини, Бог особисто спілкувався з нею в раю.

Та ворог душі з самого початку намагався розділити людину з Богом. Він вкинув їй у серце сумнів і недовір’я до Бога, домігшись того, що людина порушила заповідь Божу. Це був перший гріх. Його наслідки з’явилися одразу: почуття провини, страх покарання, бажання заховатись від Бога.

«І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю. І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався»  (Бут.3:8-10 ).

Дещо схоже відбувається з нами щоденно. Скоївши гріх, людина чинить подібно до Адама: замість того, щоб визнати провину і виправити її, вона намагається відійти від Бога подалі, приховати гріх від Всевишнього, людей та, зрештою, і від самих себе.

Страх, почуття провини і докори сумління – дуже неприємні переживання, що забирають спокій і щастя. Такий стан неприродній, тому цілком зрозуміло, що людина рано чи пізно намагається вийти з нього.  В  основі цього прагнення – невдоволення самим собою, віднайдення душевної рівноваги, миру з Богом.

Де ж варто шукати вихід із ситуації? Чому людство за 6000 років свого існування не знайшло його? Можливо ми обрали хибний шлях і тому ніяк не можемо досягнути мети?

Пророк Ісая влучно описує стан людства: «Дороги спокою не знають, і правосуддя не має на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою» (Іс.59:8).                                                                                         

А й справді, чи можна досягнути миру в сім”ї або в суспільстві, якщо людина позбавлена внутрішнього миру? Апостол Павло описує боротьбу, що відбувалася у серці людини: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим.7:19,20).

Апостол пояснює і причину, через яку людина не може продукувати добро у власній душі: «думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (Рим.8:7).

Христос вказав на серце людини як на джерело гріховних вад: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!» (Матв.15:19,20).

Виявляється, усі непорозуміння у світі не що інше, як гріх зіпсованого серця, що досяг мегарозмірів. Наша ненависть, наша нетерпимість і прагнення помсти, наші особисті провини перетворюються у суспільні  та міжнародні конфлікти. Неможливо не погодитися, що основою всіх конфліктів у світі є духовне незадоволення людини, і зовнішні дії тільки віддзеркалюють внутрішній стан серця. Тому, перш ніж в особистому житті чи в житті суспільства зможуть відбутися зміни на краще, необхідно очистити джерело усіх дій і спонукань.

Чи взагалі можливо це? Чи може людина приборкати своє серце, повне егоїстичних почуттів і прагнень? Божий пророк у давнину, роздумуючи про це, писав: «Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!» (Єр.13:23)

Щоб змінити почуття і прагнення серця необхідне щонайменше – диво; і це диво у Св.Письмі називається «народженням згори». Тільки Бог може зробити це для нас. Але для цього необхідно повернутися до Бога, відновити втрачений зв’язок.

Як знайти шлях, що веде до Бога?

Христос подав чудову ілюстрацію у притчі про блудного сина, що записана у Єв. Луки 15:11-24. Ця молода людина користувалася всіма благами в домі батька,- як Адам до гріхопадіння. Але йому здавалося, що він не має достатньо свободи. Син хибно оцінив любов і турботу батька і вирішив звільнитися від них. Він не відчував ніяких зобов’язань перед батьком, і відчуття вдячності покинуло його серце. Він вважав, що частина батькового майна належить йому по праву і сказав батькові : «Дай мені належну мені частину майна». Батько не відмовив йому, і невдовзі він помандрував «в далеку країну», подалі від рідної домівки. Тепер, володіючи коштами, він мав абсолютну свободу робити, що заманеться, і ніхто не міг втримати його від хибних вчинків. Погані друзі заводили його все далі у гріховне життя, і він «розтратив маєток свій там, живучи марнотратно».

Писання вказує на людей, які, «Називаючи себе мудрими, вони потуманіли» (Рим.1:22). Так само сталося в житті юнака з притчі. Майно, яке він егоїстично вимагав у батька, він «розтратив з блудницями». Його молоді сили, дорогоцінні роки життя, мрії юності, сили розуму і душі, - все згоріло у вогні пристрастей.

Потім «настав голод великий у тім краї, - і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней». Гордий і самовпевнений юнак зійшов до стану раба. Він виявився зв’язаним своїми гріхами, як мудрий Соломон пише: «власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв’язаний він» (Пр.5:22).

Таким є результат життя кожного грішника. Він не цінує всіх турбот Отця небесного, користується ними як власними, не дякує Богові і не бажає нічого робити для Нього. Як Каїн, вбивши брата свого, пішов з-перед обличчя Господнього в далеку країну, як блудний син у притчі, так і кожен грішник шукає щастя без Бога. Апостол Павло пише про таких людей: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.» (Рим.1:28). Хто не хоче служити Богові, стає рабом світу цього, рабом гріха. Так створена для спілкування з Богом і Ангелами людина падає все нижче, втрачаючи все більше Божу подобу.

Якщо ви обрали таке життя, то ви, за словами пророка, відважуєте: «Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!» (Iс.55:2). Але надходить момент, коли людина починає усвідомлювати своє приниження і нещастя. Самотня «в далекій країні» - подалі від Бога – вона кличе: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим.7:24).

Жодна людина не може врятувати іншу з такого стану. Але Дух Божий знову і знову спонукає її повернутися до Отця. Про блудного сина у притчі сказано, що він врешті «опам’ятався». Він збагнув, що страждає з власного нерозуму. «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька мого». Серед усіх пережитих нещасть він згадав про батька, і промінь надії знову осяяв його. Любов батька кликала його додому. Апостол пише: «Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» (Рим.2:4). Здавнини Господь оголосив: «Здалека Господь з’явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!» (Єр.31:3).

Син зважується визнати свою провину. Він хоче піти додому і сказати: «Отче! Я згрішив проти тебе та супроти тебе, і вже не достойний називатися сином твоїм». Але він ще не цілком усвідомлює, наскільки великою є любов батька, і додає: «прийми мене як слугу твого».

Син не затримувався зі своїм рішенням. Він справді «встав і пішов до батька свого». Покидаючи дім, він  не усвідомлював, яку біль завдає люблячому батькові. Тепер він повертається з усвідомленням власної провини, передбачаючи важку сцену зустрічі. Він не здогадується, що батько тільки й чекає його повернення. Незважаючи на лахміття, що прикривали його виснажене тіло, батько впізнав його «Коли він далеко ще дув …. І переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию  йому, і зачав цілувати його».

Заливаючись слізьми, син шепоче: «Отче! Прогрішився я проти тебе та супроти тебе, і вже не достойний називатися сином твоїм…». Батько не дає йому можливості закінчити прохання – прийняти його як раба. Ні, він – син і має користуватися повагою і почестями з боку всіх домашніх. Батько не соромиться визнати його своїм сином. Він не може дозволити, щоб хто-небудь знущався над ним через обідраний одяг, тому вдягає його з ніг до голови у найкращі шати і виявляє до нього повне довір’я.

Виявляється, повернутися додому було просто. Потрібно тільки прийняти рішення повернутися, потім встати і справді піти до батька, визнавати свою провину. Батько жодним словом не дорікнув своєму синові: Він бачив його розкаяне серце, пробачив усе і назавжди. Отож для сина розпочалося нове щасливе життя.

Повернення блудного сина до батька, - це шлях кожного грішника до Бога. Наші гріхи віддаляють нас від Отця Небесного. «бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув» пише пророк Ісая (Iс.59:2). Але Бог прагне милувати нас, «Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його» (Пс.102:13).

І ми, як блудний син, маємо право прийти до Отця Небесного і визнати перед ним свою провину. І ми маємо його запевнення: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої». (1Iван.1:9) «Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!» (Iс.44:22). І в іншому уривку Писання Господь запевняє: «Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!» (Євр.8:12).

Тому, «Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!» (Iс.55:7). Див. також «За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!» (Єр.50:20).

Якщо ви, шановний читачу, обрали свій власний шлях і відійшли від Бога, якщо ви втратили всі сили душі і похоронили всі надії, якщо ви тепер почуваєтеся самотнім і забутим, - прийдіть до Отця Вашого Небесного! Не слухайте нашіптувань ворога, який намагається утримати вас. Він може радити вам зачекати, поки ви виправите помилки і будете більш чисті в очах Божих. Він буде вказувати вам на ваш заплямований гріхом одяг: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Iван.1:7). Спаситель обіцяв: «Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть» (Iван.6:37). І сьогодні чути заклик: «аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!» (Євр.3:15).

Господь радить: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр.4:23).

Просіть Христа очистити ваше джерело. Моліться разом із автором псалмів - Давидом: «Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.» «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Пс.50:9,12).

Отець Небесний чекає Вашого повернення до Нього. «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав» (1Iван.3:1). Спаситель і зараз продовжує кликати: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Матв.11:28,29).

Прийміть рішення зараз, поки голос Божий кличе Вас. Прийдіть до Бога з усіма своїми клопотами і непорозуміннями, зі всіма труднощами і розчаруваннями. Скажіть Йому, що маєте потребу у спасінні і допомозі. Він зрозуміє Вас, пробачить і з любов’ю прийме. І Ви знайдете спокій і мир душі!

уроки:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20 

годинник

захід сонця

Find more about Weather in Чернівці, UR
Click for weather forecast

пошук

календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

наше опитування

Похоронне служіння у суботній день?
Всього відповідей: 154

форма входу

наші друзі


  • клуб слідопитів "Гедеон"
  • відділ молодіжного служіння громади м.Чернівці-"ЦЕНТР"
  • Буковинська конференція УУК
  • Українська унійна конференція
  • відділ молодіжного служіння УУК
  • Східна конференція УУК
  • Східно-Дніпровська конференція УУК
  • Евро-Азіатський Дивізіон
  • відділ молодіжного служіння ЕАД
  • Генеральна конференція
  • відділ молодіжного служіння ГК
  • Молдавська унійна конференція
  • Західно-Російський Союз
  • Церква АСД Республіки Казахстан
  • ADRA Україна
  • ADRA Евро-Азія
  • ADRA Румунія
  • ADRA International
  • видавництво Джерело Життя
  • Буковинська Черешенька (с.Черешенька)
  • Пансіонат "Наш Дім" (с.Нові Обіходи)
  • Центр здоров’я "Нове Життя" (с.Кир’яківка)
  • відділ здоров’я АСД Республіки Білорусь
  • Церква АСД м.Берегово
  • Церква АСД м.Біла Церква
  • Церква АСД м.Виноградів
  • Церква АСД м.Іллічівськ
  • Церква АСД м.Макіївка
  • Церква АСД м.Маріуполь
  • Церква АСД м.Севастополь
  • Церква АСД м.Шепетівка
  • Церква АСД м.Хмельницький
  • Церква АСД м.Херсон
  • Церква АСД м.Сакраменто
  • Церква АСД м.Спокен
  • Церква АСД м.Портленд
  • Церква АСД м.Архангельськ
  • Церква АСД м.Протвино
  • Церква АСД м.Санкт-Петербург
  • Церква АСД м.Ульянівськ
  • Церква АСД м.Учали
  • Церква АСД м.Москва (міжнародна)
  • Адвентиська музична культура
  • музична група "ІСТОРІЯ"
  • Інтернет-газета "Шлях"
  • Біблія on-line
  • Hope Channel Europe
  • ТВ "Біблійний маяк"
  • Християнська телекомпанія ТРК "Три Ангели"
  • Радіо - Universul Credintei
  • Церква АСД м.Москва (міжнародна)

    статистика


    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    конкурс

    погода

    поділися з друзями

    ресурси

    Маранафа! Господь наш грядет! Телеканал Надія Библия, христианские новости, ответы на все вопросы Христианская Телерадиокомпания «Три Ангела» Сайт общины г. Ильичевск, Адвентисты седьмого дня ЦХАСД г. Ульяновск Весть к адвентистам седьмого дня Пастор онлайн Детская страничка :: Христианская Телерадиокомпания «Три Ангела»


  •  


    Телеканал Надія