Церква Адвентистів Сьомого Дня, Чернівці-"ЦЕНТР"

Урок №9. «Закон Божий»

Ми живемо у час, коли порушення законів у галузях людської діяльності стало нормою. Різноманітні злочини, збройні злочини, пограбування, вбивства, нецільове використання коштів, невиконані зобов’язання, обман, шахрайство, хабарництво мають місце повсюдно. Звичайно, злочини – це постійні супутники людської історії, але ще не було такого часу, коли б злочинність так майстерно ховалася за маскою закону і так уміло уникала б законного покарання, як у наші дні. Читаючи про найжорстокіші злочини, починаєш думати, що суспільство повертається до середньовічного стану, коли не існувало поняття приватної власності і недоторканості свободи особи. В одній лише Америці за останні 10 років загинуло через насильницьку смерть більше 185 тис. чоловік – через отруєння, від ножових чи вогнепальних ран або смертельно поранених в інший спосіб. В інших країнах становище теж не краще.

Коли моральний рівень народу знижується настільки, що втрачається повага до законів, то закрадається думка про певні вади розвитку суспільства. Інакше чим пояснити таку неповагу до законів, і де люди навчилися цього? Можливо, даються взнаки хиби виховання – родинного, шкільного, релігійного?

Виховання починається із сім’ї. Це найперша школа дитини. Якщо навчити дитину, що Закон Божий – Його заповіді – необхідно виконувати, що цей закон забороняє красти, вбивати, казати неправду, чинити перелюб, ставитися з неповагою до старших, то молодь, входячи в доросле життя, матиме моральну опору, достатню для розуміння громадянських законів і виконання їх. І навпаки, якщо вчити молодь, нібито у Законі Божому немає потреби, що його можна безкарно порушувати, бо він втратив свою актуальність, то молоде покоління втратить будь-яку повагу не лише до Закону Божого, але й до всіх законів взагалі. Одне є наслідком іншого. Як можна не брати до уваги Закону Божого і водночас вимагати поваги до законів, створених людьми. Молодь швидко схоплює всю непослідовність такого підходу і робить свої висновки про те, що закони взагалі не обов’язкові, що їх можна порушувати.

Такий підхід пояснює порушення законів і падіння моралі в наші дні, а відповідальність за такий стан речей мала б узяти на себе сім’я та церква. Чи достатньо ми знаємо про необхідність послуху Законові Божому?

Що б ви сказали про будівельника, який побудував гарну споруду, не потурбувавшись про міцний фундамент? Ви напевно назвали б його нерозумним. Христос сказав наступне про людей, що схожі на такого нерозумного будівничого. «А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!» ( Матвiя 7:26-27).

Можна багато говорити про віру, але якщо вона не має міцного фундаменту, вона не встоїть у випробуваннях, ані на суді Божому. Христос пояснює на якій підставі Він візьме людей до Свого Царства. «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвiя 7:21-23).

Всі описані тут люди – хороші християни. Вони творять в Ім’я Христа великі діла, навіть чудеса. І все ж Христос останнього дня відмовиться від них, через те, що вони не вшанували волі Отця Небесного і чинили беззаконня.

В чому полягає воля Божа? Що таке беззаконня? Псалмоспівець Давид у пророцтвах про Христа говорить: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці» (Псалми 39:9). Зверніть увагу, що воля Божа і Закон Божий це одне й те ж. У Своєму Законі Бог відкрив Свою волю, пояснив, чого очікує від людини.

Якщо ж хтось ухиляється від виконання волі Божої, не бажає підкоритися їй, прагне обходитися без закону, то він стає беззаконником; він чинить «без-законня» і колись почує вирок Христа: «Відійдіть від Мене всі, хто чинить беззаконня». «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то є беззаконня» (1-е Iвана 3:4 ). Жити без закону, наперекір законові, з нехтуванням вимогами закону – гріх. Щоразу, коли ми грішимо, ми порушуємо волю Божу, одну із Його заповідей. Без закону ми ніколи б не дізналися про гріх. Апостол Павло пише: «Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай» (Римлян 7:7).

Бог дав Свій закон як священний кодекс усьому людству. Заповідь «не пожадай» була дана не лише для народу ізраїльського, так само як і заборона вклонятися чужим богам чи наказ шанувати батька і матір. Заповіді мають універсальне, а не локальне значення і обов’язкові для всіх.

«Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє» (Псалми 18:8). Ми не маємо права вважати частину закону менш важливою за іншу. Апостол застерігає: «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Якова 2:10). Віра у Христа не звільняє нас від виконання закону. «Тож чи не нищимо ми Закона вірою?» – запитує Апостол Павло, і одразу ж сам відповідає: «Зовсім ні, але зміцнюємо Закона» (Римлян 3:31). Якщо віра зміцнює закон, то вона не може відмінити або знищити його.

Закон Божий так само незмінний як і Законодавець. «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені» ( Малахiї 3:6) «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8). Те ж саме можна сказати і про Його Закон - він надійніший ніж планета, на якій ми живемо. «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все» (Матвiя 5:18) Той, хто навчає інших Закону Божому «великим буде названий у Царстві Небесному» (текст 19).

Святе Письмо вказує на причини, чому деякі люди не люблять Закон Божий: вони мають «тілесні думки». «Думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (Римлян 8:7). І, навпаки, любов до Бога виявляється у дотриманні Його заповідей: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1Iвана 5:3)

«Бог є любов»,- стверджує Писання. Його Закон заснований на любові. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм … люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Матвiя 22:37-40).

Будь-який закон віддзеркалює характер законодавця. В Законі Божому відображається характер Божий, Його любов, і для виконання такого закону також необхідна любов. Хто не має любові – цієї божественної риси, той не має ані бажання, ані здатності виконувати Його заповіді.

Між законом і Євангелієм тісний зв’язок. Євангеліє – це блага вістка про спасіння через Христа. Благодать Божа через Христа рятує нас від гріха і всіх його наслідків. «Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлян 6:23). Ми не можемо виправдатися перед Богом добрими вчинками. Плата за гріх – не діла покаяння, а смерть. Тільки завдяки Христові ми можемо подолати гріх і уникнути смерті, «бо закон духа життя в Христі Ісусі,що визволив мене від закону гріха й смерті» (Римлян 8:2). Власними зусиллями жодна людина не може врятуватися від гріха, і закон нічим не може їй допомогти : він тільки показує, що вона творить гріх, він не рятує від гріха. Це може зробити тільки Христос. «Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі» (Римлян 8:3). Результат цього: «щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом» (Римлян 8:4). Тільки ті, «хто живе за духом», тільки вони і можуть бути слухняними Богові у всьому.

Сатана – найголовніший супротивник Закону Божого. Він повстав проти авторитету Божого Його правління і був за це вигнаний з неба. Тепер він продовжує свою руйнівну справу на землі, і про це сказано у Відкритті 12:17 «І змій розлютився на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове».

Якщо дияволові вдасться запаморочити розум людей настільки, що вони перестануть усвідомлювати свої обов’язки перед Богом і не визнають Його авторитету, він впевниться, що тримає їх у руках і, врешті-решт, приведе до смерті. Від такого кінця Бог прагне нас врятувати. Він бажає, щоб люди мали чітке розуміння того, що є гріх, і як від нього врятуватися. Бог робить це через Євангеліє. Він хоче укласти з людьми договір і називає його «новим заповітом». «Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони Свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх» (Євр. 10:16).

Коли Бог в давнину вивів народ ізраїльський із Єгипту, Він Сам оголосив йому Свій закон на горі Синай. Потім Він Своїм перстом написав цей закон на двох кам’яних скрижалях. «І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Синайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, писані Божим перстом.» (Вихід 31:18). Центром ізраїльського стану було святилище (скинія). Головною частиною святилища було «святе святих», а в центрі якого знаходився ковчег завіту, в ньому зберігався Закон Божий «І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті таблиці, що зробив, до ковчегу. І були вони там, як наказав був Господь» (Повторення Закону 10:5). Це той закон, якого Бог в новому завіті вписує у серце віруючого. Про цей закон Христос сказав: «Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді» (Матвiя 19:17). І Апостол Павло, підтверджуючи цю ж думку пише: «Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей» (1Кор. 7:19).

Ніколи раніше Закон Божий не був настільки необхідним людині, як у наш час, коли беззаконня і злочинність набули гігантських розмірів.

Розповідають про африканську принцесу, чию красу часто оспівували; але у неї не було дзеркала, і вона не могла перевірити, наскільки хвалебні оди відповідають дійсності. Одного разу принцесі принесли дзеркало, куплене у європейського купця. Вона побачила своє відображення і роздратовано кинула дзеркало, розбивши його, настільки їй не сподобалося побачене.

Майже так само поводяться чимало християн. Закон, як дзеркало, виявляє їхні недоліки та гріхи. Їх власне відображення не подобається їм. Але замість того, щоб іти по допомогу до Христа і благати Його очистити і омити Своєю жертвенною кров’ю, вони оголошують, що закон непотрібен. Чинити так не лише безглуздо, але й небезпечно: життя вічне, як стверджує Писання, залежить від дотримання заповідей, від послуху Божій волі.

Дехто стверджує, нібито Писання вчить, що Закон Божий відмінено. Така думка виникає через нерозуміння деяких текстів Святого Письма. Вивчаючи уважно Боже слово, ми знаходимо, що окрім закону, написаного перстом Божим на скрижалях, існували й інші закони: громадянський і обрядовий. Останній стосувався обрядів і церемоній, пов’язаних із богослужінням. У старозавітні часи людина, що згрішила була зобов’язана принести в жертву: ягня, двох голубів, або борошна та олії. Кожне жертвоприношення супроводжувалося певним обрядом. Усі жертви, і пов’язані з ними обряди, вказували на Христа, на Його голгофську жертву. «... бо це тінь майбутнього, а тіло Христове» (Колосян 2:17). Коли велику жертву Христа було принесено, тоді все, що було «тіню» втратило своє значення.

Закон обрядів і церемоній був для людей того часу чудовою ілюстрацією для розуміння плану спасіння. Але «бо то ж неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!» (Євреїв 10:4). Це могла зробити тільки кров Агнця Божого, Ісуса Христа. Ізраїльтяни демонстрували свою віру у прихід Христа, приносячи жертви і виконуючи обряди. Але якби хтось продовжував приносити жертви після того, як Христос помер на хресті за гріхи людей, це було б тільки доказом невір’я в Його жертву і пролиту кров. В особі Христа Бог ніби «прибив до хреста» (Колосян 2:14) весь церемоніальний закон.

Моральний закон Божий, що закликає любити Бога і ближнього не може бути відмінено; це означало б, що ми тепер маємо право не любити Бога і ближнього. А закон про жертви і обряди мав лише тимчасове значення до смерті Христа і перестав діяти, не завдавши шкоди духовності людства.

Тільки завдяки моральному закону Божому ми можемо знати, що таке гріх. Якби цей закон було усунено, то поняття про гріх зникло б як і потреба у Спасителі, жертва Якого рятує нас від гріхів. Жертва Христа і християнство без наявності закону втрачають своє значення. Тому Писання радить: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезiаст 12:13). Бог Сам обіцяє нам Свою допомогу: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Езек. 36:26,27).

Для порівняння відмінностей між двома законами: моральним і церемоніальним скористаємося таблицею:

МОРАЛЬНИЙ ЗАКОН
ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ ЗАКОН
оголошено власне Богом
(Повторення закону 4:12-13)
Написано Богом на двох кам’яних скрижалях
(Вихід 24:12;31:18)
Скрижалі були покладені в ковчег
(Вихід 40:20; 1Царів 8:9; Євр. 9:4)
Закон «досконалий»
(Псалом 18:8)
Не відмінено Христом
(Матвія 5:17)
Був звеличений і прославлений Христом
(Ісаї 42:21)
Законом «пізнається гріх»
(Рим.3:20;7:7)
Закон «добрий» і даний «для людини»
(Рим. 7:12; 1Тим.1:8; Еккл.12:13)
Закон вічний
(Псалом 110:7-8)
Закон утверджується вірою
(Рим. 3:31)
Оголошено народові Мойсеєм
(Левит 1:1; 7:28-29,37-38)
Записано Мойсеєм в книгу
(Повторення закону 31:24;2Хронік 35:12)
Книга закону була покладена біля ковчега
(Повт. зак. 31:24-26)
«Не вдосконалив нічого закон»
(Євр. 7:19)
Знищено вченням Христа
(Ефес.2:15)
Прибитий до хреста
(Кол. 2:14)
Даний «з причини переступів»
(Гал.3:19; Левит, розділи 3-7 )
«Проти нас»
(Кол. 2:14)
Даний «до приходу Насіння»
(Гал. 3:19)
Закон не від віри
(Гал. 3:12)